Перший конкурс краси СРСР в Одесі та Україні
Перший конкурс краси СРСР в Одесі: вчилки відмовились роздягатися, побачивши в залі учнів
Гумор-комсомол-транзит
Перший на території СРСР конкурс краси тихо-мирно, але з помпою відбувся 10-11 вересня 1987 року в Одесі і називався, з метою конспірації, "Одеситка - от вона яка".
Тоді в Південній Пальмірі на повну силу розгорнув свою діяльність Клуб веселих зустрічей (КВЗ), бути членом якого мав честь і я. В його активі на той час було об'єднання всіх молодих гумористичних сил міста, зокрема: студія пантоміми (майбутні "Маски"), актори "Вдалої компанії" (майбутній "Каламбур"), студія сатири й гумору "Резонанс" (майбутні автори "Городка") і це далеко не весь перелік.
І ось навесні того ж 1987 року голова КВЗ Юрій Володарський з'їздив у США і привіз касету "Міс Америка". І не просто привіз, а ще й показав її активу Клубу. Активісти подумали: "А нам що, слабо?" У результаті касету довелося показати головному комсомольському начальству міста. Головні "комсомольці" нічого не відповіли, але всім своїм виглядом показали: "Робіть що заманеться, ми вам нічого не говорили".
З цього, власне, все й почалося.
Еталоном краси для організаторів стала... Венера Мілоська
Підготовка до конкурсу тривала цілих три місяці. Труднощів було вдосталь, адже ніхто до пуття не знав, як його проводити. Зійшлися на тому, що це має бути шоу. А яким має бути шоу, тоді, в 1987-му, теж до пуття ніхто не уявляв.
В Одесі чутки поширюються швидко. Ще до оголошення про конкурс, в оргкомітеті почали з'являтися охочі. А вже коли оголошення було надруковано в місцевій газеті, потекли ріки красунь і тих, хто про себе так думав.
Йшли худенькі та пухкенькі, крихітки та гренадерші. Молоденькі й солідненькі. Одних претенденток приводили мами, інших - чоловіки, третіх - їхні діти...
Ось що розповідав Анатолій Юдін, тодішній директор Палацу культури політехнічного інституту, де відбувався конкурс: "Ми прийняли за еталон Венеру Мілоську. По-перше, вона стоїть, де поставлять, тобто, знає своє місце; по-друге, помре в тих панчохах, в яких народилася; по-третє, терпіти не може дорогих каблучок; по-четверте, не любить одягатися. І найголовніше - постійно мовчить".
Вихід у купальниках спричинив фурор "на всю Одесу"
Не знали, що на них чекає і учасниці. Адже для радянських дівчат-комсомолок еталоном моди та макіяжу були популярні жіночі журнали того часу - "Робітниця" та "Селянка".
Запеклі суперечки виникали навколо конкурсних завдань, які мали виконати учасниці. Як можна проводити конкурс краси без демонстрації цієї краси? І вихід дівчат у купальних костюмах спричинив у залі фурор.
На жаль (чи на щастя), цього фурору та цієї краси не бачило міське партійне й комсомольське начальство. Воно одностайно проігнорувало конкурс, вочевидь з міркувань "як би нічого не сталось, а мене там не було".
Втім, дві одеситки таки не наважилися вийти на публіку в трусиках і ліфчику, тому демонстрували свої принади в коротких халатах. Як з'ясувалося, це були шкільні училки, які посоромилися оголятися, побачивши в залі своїх учнів!
Утім, за це вони і поплатилися. Журі зняло з них бали за "халатне ставлення до тіла".
Відбувалися під час конкурсу й інші курйози. Про один з них розповів одеський журналіст Олександр Галяс: "Розповідали, що один з членів оргкомітету, уподобавши собі милу простачку, пообіцяв, що саме вона з його допомогою стане "Міс Одеса ". Та яке ж було розчарування і гнів обдуреної красуні, коли її не пропустили навіть до півфіналу. Кажуть, дівчина поскаржилася мамі, і та влаштувала грандіозний скандал".
Переможниця вразила почуттям гумору
Той же Олександр Галяс надав аудіозапис виступу майбутньої володарки титулу "Міс Одеса - 87" Наталії Атаманової.
В одному з конкурсів вона мала прорекламувати одеський трамвай.
Отак вона це зробила:
"Ми ведемо репортаж з урочистого відкриття трамвайного компостера нового зразка.
На передньому майданчику на вас чекає цікава виставка загублених фірмових ґудзиків і ювелірних прикрас.
Пам'ятайте, трамвай не рушить, доки не зачиниться.
Через кілька хвилин у першому вагоні відбудеться година пік.
Якщо у вас виникло бажання змінити зовнішність, не соромтеся: увійдіть із заднього майданчика та вже на наступній зупинці ви відчуєте себе зовсім іншою людиною.
Для охочих схуднути в задньому вагоні організована абсолютно герметична камера - самопарилка.
За численними заявками страждальницької публіки, відкритий педікюрний салон страждальницької публіки - взаємного обслуговування. Швидко і зручно, не знімаючи взуття.
На задньому майданчику влаштований також інтимний куточок. Особисті проблеми - не проблема з цієї сходинки огляду.
Для науки не зовсім розвиненим країнам капіталу скасовані собачі майданчики. Наші любі друзі, кусають разом з нами, кусають як ми, кусають краще нас!"
Ведмідь сходив на сцені по-великому
А на конкурсі "Фотографія на згадку" стався неприємний конфуз.
Мама однієї учасниці так сильно хотіла перемоги для дочки, що домовилася з дресирувальником польського цирку, який гастролював тоді в місті, щоб той прийшов фотографуватися разом з її дочкою і... ведмедем.
Блиск софітів на сцені так засліпив тварину, що ведмідь від страху... випорожнився прямо на сцені.
Далі розповідає один з організаторів конкурсу:
"Завіса закрилася. Ведучий Юрій Володарський став тягнути час. Я забігаю за сцену і бачу, як адміністратор Олександр Шамес сперечається з прибиральницею. Вона наполягала, що наведе чистоту тільки за 25 рублів, тоді як їй давали тільки 5 . Питання потім вирішили, і невдовзі конкурс продовжився".
Голова журі помер після першого конкурсного дня
А ще одна учасниця запросила на сцену позувати разом з нею голову журі, народного артиста СРСР, директора Одеського академічного театру музкомедії Михайла Водяного.
Зберіглася і та "Фотографія на згадку". І з'ясувалося, що це, на жаль, останній знімок великого актора Михайла Водяного (більшість українців його пам'ятає за роллю Попандопуло в комедії "Весілля в Малинівці").
Конкурс тривав упродовж двох днів. Чудово відсудивши перший день, 62-річний актор у прекрасному гуморі пішов додому і наступного дня не повернувся - помер вночі від серцевого нападу.
Коли про це стало відомо, організатори спочатку навіть думали перенести шоу, але потім все ж не стали цього робити. Конкурс розпочався хвилиною мовчання. Відкрилася завіса, на сцені стояв порожній стілець, а на ньому – тростина та капелюх Великого Артиста...
Перемогу здобула заміжня студентка
Першою всесоюзною красунею стала заміжня студентка другого курсу університету ім. Мечникова Наташа Атаманова. На неї надягли саморобну корону й подарували путівку в молодіжний табір. Решта учасниць лишилися без подарунків.
Після цього відбулася ще одна або дві "Міс Одеси", потім голова Клубу веселих зустрічей Юрій Володарський поїхав у США (до речі, переможниця теж живе там), і конкурс поступово захирів.
Історична справка
Якщо вже бути зовсім точним, то перший конкурс краси в нашій країні пройшов зовсім не в 1987 році. Але в Одесі! Це було понад сто років тому - в 1907-му. Відбувалося все влітку, в Аркадії, просто неба і біля моря, а долю красунь вирішувало глядацьке журі.
Ось що писала тоді газета "Одеський аркуш":
"Конкурс красунь. На естраді грандіозний концерт вар'єте. О 12 годині ночі блискучий феєрверк буде спалений піротехніком "Фортуна" на суші та на морі в 100 000 вогнів. Вхідні квитки по 55 копійок. Квитки продаються в канцелярії градоначальника. Столики на 4 персони - 15 рублів, 12 рублів, 8 рублів, 6 рублів і 4 рублі".
І знову ж таки, не обійшлося без конфузу. Переможницею, з перевагою більш ніж удвічі над найближчою суперницею, стала якась пані Саграріо, чистопородна іспанка. Але діватися було нікуди - їй вручили золотий жетон з дорогоцінним камінням і написом: "Першій красуні Одеси".
Коментарі
Дописати коментар